Галанджій Юрій Петрович
Народився 10 листопада 1942 року в с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області.
Батьки були працівниками сільського господарства.
У 1959 році закінчив Кобиловолоцьку середню школу і в 1960 році поступив в Хоростківське училище механізації сільського господарства, в липні того ж року був направлений у складі групи в Казахстан – на сільськогосподарські роботи. Після річного навчання в училищі військовим комісаріатом був направлений на курси водіїв, які закінчив у 1961 році.
З 1961 по 1964 рік проходив строкову військову службу у взводі розвідки МСП (м. Ужгород).
З 1964 по 1967 рік навчався в Тульському Артилерійському училищі, яке закінчив з відзнакою (м. Тула, Росія).
З 1967 по 1973 рік проходив службу в Закавказькому військовому окрузі на посадах Командира взводу, командира артилерійського дивізіону (с. Кобі Бакинського району).
З 1973 по 1977 рік слухач Військово-політичної академії (м. Москва, Росія).
З 1977 по 1983 рік проходив службу в Прикарпатському військовому окрузі на посаді заступника командира полку по політчастині (м. Теребовля та м. Коростень).
У 1982 році був направлений для надання допомоги сільському господарству у збиранні врожаю, за що був нагороджений орденом «Знак Пошани».
З березня 1983 по грудень 1984 року проходив службу в обмеженому контингенті Радянських військ в Республіці Афганістан на посаді секретаря партійної комісії при політвідділі мотострілецької дивізії. В період проходження служби в Афганістані неодноразово брав участь в бойових діях, за що був нагороджений орденом Червоної зірки.
Після аварії на ЧАЕС, буквально через 8 днів, з 5 по 17 травня 1986 року у складі 39 полку хімзахисту, брав участь у ліквідації наслідків аварії, за що був нагороджений медаллю « За відзнаку у військовій службі» І ступеня.
З 1988 по 1992 рік проходив службу в Західній групі військ (Німеччина) на посаді секретаря парткомісії політвідділу спецчастини ( м. Лейпциг).
Після звільнення з лав Збройних сил працював до 1999 року у галицькому РВК на посаді старшого помічника начальника відділення (м. Львів).
Нагороджений орденами Червоної зірки та «Знак Пошани»; медаллю «За відзнаку у військовій службі» І ступеня, медаллю Республіки Афганістан «Воїну – інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» та іншими ювілейними медалями, грамотою Президії Верховної Ради СРСР – воїну – інтернаціоналісту.

Гутман Петро Йосипович.

Народився 4 квітня 1950 року в селі Млинська Теребовлянського району Тернопільської області в селянській сім’ї.
В 1957 році вступив, а в 1964 році закінчив 4 класи Млиниської початкової школи. Після закінчення в 1965 році 8 класів Кобиловолоцької середньої школи Теребовлянського району, вступив на навчання у Борщівський технікум механізації сільського господарства, який закінчив з відзнакою у 1969 році, здобувши кваліфікацію техніка -механіка.
У 1969 році, до призову в Радянську армію, працював бригадиром тракторної бригади Буданівської лукомеліоративної станції. З 1969 по 1971 рік – служба в лавах Радянської армії.
У 1972 році Гутман П.Й. вступив на навчання, а у 1978 закінчив Тернопільський філіал Львівського політехнічного інституту, отримавши кваліфікацію інженера- механіка.
З 1972 року по 2000 рік – служба в органах внутрішніх справ Тернопільської області: інспектор дорожнього нагляду Державної автомобільної інспекції (ДАЇ) (1972- 1973 рр.); старший інспектор дорожнього нагляду ДАІ (1973-1974 рр.); старший інспектор з пропаганди правил дорожнього руху ДАІ (1974-1978 рр.); звільнений секретар комітету комсомолу Тернопільськог<*тарнізону міліції (1978-1984 рр.); державний інспектор обласного реєстраційного екзаменаційного відділення ДАІ (1984-1985 рр.); заступник командира батальйону ДАІ з виховної роботи (1986-1993 рр.); начальник організаційно- аналітичного відділу ДАІ, начальник штабу ДАІ (1993-2000 рр.). Працюючи старшим інспектором з пропаганди правил дорожнього руху, вперше у Тернопільській області організував змагання юних інспекторів дорожнього руху (1976р.), і вперше команда області взяла участь у Всеукраїнських змаганнях в м. Одесі (піонерський табір «Молода гвардія», 1976.). Відтоді і по теперішній час ці змагання проводять щорічно. Активно займався журналістикою. У липні 1998 року Петра Гутмана прийнято до спілки журналістів України. Взяв активну участь у розробці проектів нормативних документів щодо створення дорожньої міліції в Тернопільській області. Був виконавцем програми зі створення і покращення матеріально-технічної бази ДАІ та соціального захисту працівників шляхом будівництва адміністративних приміщень та житлових будинків. В органах внутрішніх справ Тернопільської області він пройшов шлях від сержанта до підполковника міліції. Завершив службу у лютому 2000 року на посаді начальника штабу управління ДАІ у Тернопільській області. Віддав роботі в органах внутрішніх справ більше 28 років. Ветеран служби. За добросовісне ставлення до своїх службових обов'язків нагороджений 7-ма медалями, багатьма грамотами, грошовими преміями. Неодноразово Гутману П.Й. оголошувались подяки. Проте спокій на пенсії не влаштував людину з активною життєвою позицією. Перекваліфікувавшись П.Гутман з 2001 по 2005 рік працював на керівних посадах в підприємствах сфери житлово-комунального господарства в м. Тернополі, а з 2005 року по теперішній час працює юристом в одному із Тернопільських підприємств житлово- комунального господарства. Приймає активну участь у громадському житті спілок ветеранів органів внутрішніх справ - обласного управління МВС України «Кремінь» та обласного управління ДАТ" МВС України, в Тернопільській області« Автомобіліст». Його обрано членом рад цих ветеранських організацій. Він також підтримує тісні зв’язки з Тернопільським національним технічним університетом, який він закінчив. В 2010 році з нагоди 50-річчя університету була видана ювілейна книга «Храм науки і знань». В числі кращих 50-ти випускників його фотографію з коротким життєвим нарисом занесено в цю книгу. П.Д. Кривий, професор кафедри конструювання верстатів, інструментів та машин ТНТУ ім. І.Пулюя.

Кочкур Михайло Васильович
Народився 5 червня 1949 р. В с.Кобиловолоки.
У 1956 р. почав навчатися в Кобиловолоцькій школі, яку закінчив в 1966 році.
У 1972 році закінчив геологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, за спеціальністю «Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин».
У 1972-1987 роках працював геологом, головним геологом, начальником Мордовської геолого-пошукової партії Міністерства геології Російської Федерації.
З 1987 року, в зв‘язку з переїздом, працював начальником загону в Київській геологорозвідувальній партії Правобережної експедиції державного геологічного підприємства «Північгеологія».
З 1995 року перейшов на державну службу до Державного комітету України з геології та надрокористування, де працював начальником відділу пооб‘єктного планування та нормативно-правового забезпечення, заступником начальника планово-фінансового управління.
З 2000 року призначений начальником Управління економіки, фінансів та бухгалтерського обліку Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Займається економікою та фінансовими проблемами геологорозвідувальних робіт і надрокористування, економікою та бухгалтерським обліком в геологорозвідувальному виробництві, законодавчим регулюванням геологорозвідувальних робіт і надрокористування, системою оподаткування родовищ корисних копалин, методиками проведення геологорозвідувальних робіт та геолого-економічної оцінки об‘єктів геологорозвідувальних робіт.
Почесний розвідник надр України, нагороджений: галузевими медалями Лучицького і Лутугіна, грамотою Кабінету Міністрів України та медаллю «За працю і звитягу».

Стояновський Володимир Григорович – учений-фізіолог, доктор ветеринарних наук, професор, академік Української академії наук. Народився 19 квітня 1950 року в селі Кобиловолоки Теребовлянського р-ну Тернопільської області. З 1957 по 1967 рр. навчався у Кобиловолоцькій середній школі. У 1967 році вступив на ветеринарний факультет Львівського зооветеринарного інституту, який закінчив з відзнакою у 1972 році та отримав скерування до аспірантури. З 1972 по 1975 рр. – аспірант Українського науково-дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. Під час навчання в аспірантурі підготував і захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю – фізіологія людини і тварин. За період з 1975 до 2000 рр. пройшов трудовий шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача сектором фізіології травлення цього ж інституту.
У 2000 році захистив докторську дисертацію та перейшов працювати у Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького завідувачем кафедри нормальної та патологічної фізіології. Він є автор (співавтор) більше 250 наукових праць, понад 40 навчально-методичних рекомендацій, трьох патентів. Професор Стояновський В.Г. є співавтором двох підручників для студентів і двох навчальних посібників з грифом МАП і МОН України. За час роботи в університеті підготував чотирьох кандидатів наук, є науковим керівником семи кандидатських дисертацій.
Окрім наукової роботи В.Г. Стояновський бере активну участь у громадській та благодійній діяльності. З 1996 року він голова Львівської обласної діабетичної асоціації «Інсула».

Андрущак Галина Олегівна, народилася 25 січня 1984р. в селі Кобиловолоки Теребовлянського району, Тернопільської області.
Мої батки: Батько – Андрущак Олег Зіновійович, 30.06.1959р.н.,
Мати – Андрущак Любов Володимирівна, 10.01.1962р.н.
В 2001 році закінчила Кобиловолоцьку загальноосвітню школу І –ІІІ ступенів і в цьому ж році поступила на фізичний факультет, спеціальність „Фізична та біомедична електроніка” Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, який закінчила з відзнакою в 2006 р. і отримала кваліфікацію магістра електроніки.
Продовжила наукову діяльність в аспірантурі на кафедрі електроніки і енергетики Чернівецького національного університету з 2006р. по 2009р. Тема дисертаційної роботи „Фізичні властивості напівмагнітних твердих розчинів на основі сульфідів ртуті”. Є власником патенту на корисну модель та автором 21 наукових праць, які опубліковані в міжнародних та українських наукових журналах та збірниках матеріалів міжнародних конференцій.
З 2005р. по 2009 р. працювала за сумісництвом викладачем спецдисциплін Чернівецького індустріального коледжу (Теоретичні Основи Електротехніки (ТОЕ), Теорія електричних та магнітних кіл (ТЕМК), Конструкційні та елктротехнічні матеріали, Електротехніка з основами електроніки, Комп’ютерна схемотехніка).
З 2009 року і до теперішнього часу працюю асистентом кафедри електроніки і енергетики, веду заняття з дисциплін: Оптика і метрологія сонячних елементів, Взаємодія світла з речовиною напівпровідника, Літієві джерела живлення, Оптичні і фотоелектричні властивості напівпровідників, керую бакалаврськими, дипломними і магістерськими науковими роботами.

Народився 15 липня 1961 року. В 1978 році закінчив школу. До ВУЗу не пройшов за конкурсом і тому з вересня 1978 р. по жовтень 1979 р. працював в селі, на спиртовому заводі. В 1979 році поступив в Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, механіко-матичний факультет, на заочне відділення. З жовтня 1979р. по листопад 1981 р. служба в армії. Після служби влаштувався працювати на Дарницьку ТЕЦ у м. Києві. В 1987 році закінчив навчання в університеті, одержав диплом за спеціальністю математик – викладач, але залишився працювати на електростанції. В 1990-91 рр. був у відрядженні в Алжирі, на будівництві теплоелектростанції в м. Джіджель.
В 1994 році назначений на посаду начальника цеху теплової автоматики та вимірювань. В віданні цеху всі вимірювання, автоматичне керування, сигналізації та захисти всього обладнання електростанції, а також прилади обліку тепла частини житлових будинків лівобережжя Києва, які ми обігріваємо.
Одружений. Син навчається в Київському національному університеті будівництва та архітектури, дочка – в національному економічному університеті.

Возняк Степан Михайлович народився 25 квітня 1959 року в селі Кобиловолоки Теребовлянського р-ну Тернопільської області. З 1966 по 1976 навчався у Кобиловолоцькій середній школі. У 1976 поступив у Львівський будівельний технікум, який закінчив з відзнакою у 1979. Протягом 1979-1981 рр. служив в армії. Отримав звання сержант запасу. З 1981 року Возняк С.М. працював майстром у ЛСБМУ №1. З 1987 був начальником дільниці. У 1984 поступив у Львівський політехнічний інститут, на будівельний факультет, який закінчив у 1990 році.
З 2004 Возняк С.М. працював головним інженером у Головній дирекції по обслуговуванню іноземних представництв. З 2005 по 2008 працював у ТзОВ Укрінвестбуд. З 2008 року і по сьогодні Возняк С.М очолює філію компанії Інтергалбуд у Рівному.

Кобиловолоцький спиртовий завод був заснований в 1906 році. Спочатку завод переробляв до 90 центнерів картоплі та виробляв близько 80 дал спирту на добу. Починаючи з 1951 року завод постійно реконструювали – розширили солодове відділення, місткість бродильного відділення, побудували нову лабораторію.

В 1961 році на заводі побудували і здали в експлуатацію консервний цех, а саме підприємство стало називатися “Кобиловолоцький спирто-консервний комбінат”. Консервний цех виготовляв фруктові та овочеві консерви. Виробничі потужності цеху становили 1,2 млн. умовних банок в сезон. В 1968 році завод знову почав випускати спирт.

В 1972 році, після закінчення будівництва та введення в експлуатацію брагоректификаційної установки, завод почав випускати спирт-ректифікат. В 1977 році підприємство освоїло випуск спирту “Экстра” і “Вища очистка”.

Найближчим часом Кобиловолоцький спиртзавод планує довести випуск продукції до 3 тис. дал у добу та ввести в експлуатацію крохмальний цех.

Школа в селі Кобиловолоки існує з 1853 року. Першим учителем був Йосифат Янушевський, другим – Данило Ковальський, який віддав школі й дітям багато років своєї праці. Його син Павло Ковальський у рідному селі учителював 41 рік. Спочатку школа була розміщена на дяківці, поблизу церкви. Пізніше громада перебудувала мурований склад під школу, а поруч спорудила помешкання для управителя (директора) школи та ще одну велику класну кімнату. Навчання проходило цілий день, діти приносили з собою їжу.

В школі працювали: Микола Забірка, Беднарський, Вікторія Розеншток, сестри Марія й Леся Чемеринські, Софія Новаківська, Іван Гречило, Софія й Дмитро Барабаші, Галина Малецька, Василь Шкварок та інші. Відрадним є те, щосеред учнів у списку знаходимо прізвище Василя Щурата, майбутнього поета, академіка.

Ще за панування Австро – Угорщини в селі проводилась культурно – просвітницька робота, ініціатором якої були члени товариства «Сокіл». Особливу увагу відіграв духовний оркестр, який нараховував у своєму складі 42 музиканти. Оркестр зайняв призове місце на показових виступах у Львові. Відзначився і сільський хор, яким керував учитель Беднарський.

1951 рік знаменується тим, що місцева школа стала середньою. На будівництві нового будинку школи працювали всі жителі села, бо розуміли, що будують храм науки. Першим директором середньої школи був Цехмейструк Микола, завдяки старанням якого було завершено будівництво школи. Він багато зробив для зміцнення матеріальної бази школи, організації навчально – виховного процесу. Цехмейструк М. користувався належним авторитетом серед населення, любов’ю і повагою учнівської молоді. Згодом директором школи був призначений Гірський І., після нього школу очолив Урбанський М., потім Пьонтка С.

Директором школи був Матвійків М. Енергійна й самовіддана людина, він зробив багато для згуртування педагогічного й учнівського колективів, зміцнення зв’язків школи і сім’ї, забезпечення належного рівня навчання й виховання учнів. У зв’язку з обранням

Матвійківа М. головою районної Ради, керівництво школою передано

Сергаю В. досвідченому педагогу, чуйній і доброзичливій людині, вимогливому, але справедливому організатору шкільного життя, який рідній школі віддав 45 років діяльності.

Понад 25 – 30 і більше років свого життя віддали справі навчання й виховання учнівської молоді Бакун Володимир (старший учитель, відмінник народної освіти), Бакун Ольга (старший вчитель), Лазечко Юстина, Статок Ганна, Нечипоренко Іван, Шелегей Моніка, Семків Ганна, П’яла Галина, Дисевич Марія, Дмитришин Дионізій, Дмитришин Франя, Бараник Софія, Бараник Галина, Тригук Олександра (відмінник народної освіти). Значком «Відмінник народної освіти» нагороджені також Сергай Володимир, Дисевич Дарія, Небоженко Марія, Бундза Люба.

Школа в Млиниськах була й залишається початковою. За часів Австро – Угорщини вчителем був Загорянський, при Польщі – Оркуш, Москаль. З 1941 по 1944 рік вчителювали Мелимука М., Бакун С.,Кінаш М. З 1944 року вчителями школи були Олійник Ф., Шаргородська В., Максимів Г., Бойко С., Оридорога М.

В 1990 році завершено будівництво нової школи – саду на прекрасній околиці Млиниського парку, в школі створені всі умови для навчання і виховання дітей. Школу очолював С тецій Василь, а зараз Стецій Галина.

Організація перших дитячих садків відноситься до 1936 – 37 років. Вони були розміщені в окремих хатах. Першою вчителькою була Шелегей Моніка. У Млиниськах обов’язки виховательки виконувала Оркуш у приміщенні так званої «захоронки», побудованої спеціально для цього графом. В 70-х роках було збудоване типове приміщення дитсадка, куди доставляються автобусом діти з Кобиловолок і Млиниськ.

В 1991 році відзначено 40-річчя середньої школи, у 2001 році – 50-річчя. Шкільний ювілей перетворився у велике свято. Були присутні випускники школи, вчителі, які працювали в школі з 1951 року.

Немало зробила для розвитку пісенної культури сільчан колишня вчителька Тригук Олександра. ЇЇ традиції розвиває зараз у школі вчитель музики Вербовецький Федір. Заслуговує уваги створений ним гурт юних троїстих музик, дитячий ансамбль, який, крім виступів на сцені школи чи сільського будинку культури, співає під час богослужінь у церкві.

Перед учителями початкових класів стоїть нелегке завдання – навчити дітей писати, читати, думати. Цю нелегку місію виконували

Степанія Лук’янівна Бакун

Ганна Михайлівна Шайнович

Софія Матвіївна Бараник

Галина Матвіївна Бараник

Галина Макарівна П’яла

Марія Леонтіївна Дисевич

Моніка Ільківна Шелегей

Франя Степанівна Дмитришин

Дионізій Петрович Дмитришин

Ганна Ільківна Семків

Лідія Іванівна Бойко

Марія Петрівна Катерина

Софія Володимирівна Небоженко

Катерина Прокопівна Ребрина

Ольга Євгенівна Левицька

Ганна Антонівна Підборочинська

Ярослава Степанівна Пиріжок

Галина Євгенівна Лакома

Люба Іларіонівна Слобода

Євгенія Петрівна Ласій

Галина Іванівна Стецій

Агафія Семенівна Шпитківська

Ганна Северинівна Кравець

Їхню працю сьогодні продовжують

Мачужак Галина Іванівна

Стельмащук Люба Степанівна

Болячко Ірина Дионізіївна

Серафин Наталія Йосипівна

Найкоштовнішим скарбом нашого народу є його мова. Саме вона, наша рідна українська мова, виграє веселковими барвами всьому світу. Нею ніжною і мелодійною, ми звертаємось до матері і співаємо дитині колискову, нею ми звіряємось у дружбі і освідчуємося в коханні.

Багатство рідної мови розкривали дітям учителі-філологи

Вони вели у країну граматики, знайомили із зразками української літератури, вчили бачити прекрасне навколо себе. Це вчителі української мови та літератури

Марія Іванівна Цимбаліста

Марія Петрівна Гордій

Ольга Олександрівна Грановська

Ірина Василівна Гірська

Юстина Андріївна Лазечко

Надія Антонівна Синько

Осипа Іллівна Пьонтка

Ольга Ілярівна Бакун

Марія Волордимирівна Небоженко

Богдана Михайлівна Москаль

Вчителями рідної мови у школі працюють

Дмитраш Галина Василівна

Поліщук Марія Михайлівна

Федина Оксана Романівна

Кажуть, що людина відчуває себе людиною стільки разів, скільки вона знає іноземних мов. Саме іноземна мова допомагає пізнавати культуру та історію іншого народу, орієнтує у встановленні зв’язків з іншою нацією. Знання мови зближує людей світу, об’єднує у велику сім’ю. Завдяки перекладачам іноземних мов сьогодні є можливість вивчати світову літературу, ознайомлювати учнів з вершинними творами національних літератур. Цю нелегку місію виконували:

Людмила Костянтинівна Євчин

Сюзанна Францівна Помадовська

Олександра Іванівна Третяк

Валентимна Андріївна Лаптій

Поліна Федорівна Льодова

Віра Степанівна Бичик

Надія Степанівна землянська

Ганна Степанівна Лучків

Надія Павлівна Бубенцова

Галина Михайлівна Замфірова

Люба Ігорівна Мирон

Іван Васильович Пельо

Тетяна Анатоліївна Тернавська

Володимир Михайлович Бакун

Дарія Петрівна Дисевич

Людмила Семенівна Лазечко

Марія Петрівна Синявіцька

Вчителями іноземної мови працюють у школі сьогодні

Болячко Богдан Іванович

Демко Оксана Дем’янівна

Світ зарубіжної літератури відкриває для дітей Гуменна Ольга Богданівна.

Математика. Особлива наука для тих, хто не боїться ступити у її дивовижний світ, математика – музика із чисел і формул. В сучасному світі без математики – інформатики життя немислиме. Непросту місію вчителя математики несли школярам:

Катерина Павлівна Шуха

Лариса Григорівна Кравчук

Галина Андріїана Шкрибало

Степан Михайлович Кульчицький

Іван Андронович Нагочевський

Богдана Петрівна Нагочевська

Ганна Петрівна Басіста

Наталія Йосипівна Загородна

Ольга Дмитрівна Долинна

Їхню працю творчу та плідну продовжують

Голембйовський Петро Михайлович

Предик Галина Григорівна

Шидловський Михайло Євгенович

Їжак Лідія Романівна

Колцун Олеся Володимирівна

Стародавньою і вічно молодою наукою вважають фізику. Саме у найвищих досягненнях пливе в океані часу людська цивілізація, пливе у безмірному всесвіті планета Земля, а на ній – людина.Її послало на землю небо і заповіло берегти планету від пекельної зброї, націленої на життя, і немає для людини більшої відповідальності перед вічністю, як виконати цю місію.

А зробити ми це можемо тільки тоді, коли у нас будуть міцні знання і розуміня фізичнолї карти світу. Цьому вчили вчителі фізики:

Ріта Миколаївна Бєлова

Володлимир Петрович Басістий

Зіновій Петрович Бундза

Іван Степанович Стецій

Легутко Володимир Володимирович

Зараз цю місію виконує –Гончар Любов Михайлівна

Так, як не можна забути свою матір та батька, так не можна забути історію свого народу, а отже, і частинку історії, яку повинні ми знати, бо той, хто не знає минулого, не вартий майбутнього. У глибину віків вели своїх вихованців:

Віталій В’ячиславович Шуха

Ганна Івавнівна Статок

Петро Васильович Лазечко

Михайло Миколайович Смільський

Оксана Ярославівна Вавришин

Історія України сягає в сиву давнину, у часи, такі далекі і такі незвичні для нас. І постають перед дітьми легендарні герої , борці за волю і правду, славне запорозьке козацтво. А це все доносить до дітей теперішній вчитель історії – Нападій Ольга Євгенівна.

Навколишній світ різноманітний і загадковий. Його таємниці розкриває хімія, біологія, географія. Саме на цих уроках майбутні спеціалісти роблять перші кроки дивовижний і чарівний світ природи. А допомагали учням у цьому

Євгенія Мар’янівна Кушнір

Уляна Іванівна Гардамала

Іван Макарович Нечипоренко

Іванна Франківна Процишин

Люба Михайлівна Васильків

Ірина Андріївна Андрушкевич

Галина Семенівна Пасевич

Тамара Олександрівна Дудник

Іван Дмитрович Ільницький

Дем’ян Петрович Бундза

Їхню працю наслідують:

Чех Ольга Ярославівна

Сергай Володимир Корнельович

Дзвінка Люба Олексіївна

Смалюх Марія Петрівна

Ознайомитися з технікою, навчитися креслити, шити дали можливість учням

Лідія Хомівна Бочкова

Микола Васильович Бочков

Мар’ян Іванович Штафірний Євгенія Михайлівна Мотиль

Тарас Олександрович Лановий

Іван Йосипович Гречух

Щоб всі проблеми подолати, стають у пригоді сьгоднішні вчителі

Марта Петрівна Мазуркевич

Кравчук Микола Михайлович

Шидловський Василь Михайлович

Завдання школи справіку було у тому, аби виховати гармонійну особистість, людину красиву і душею, і серцем, і тілом. Саме у цьому – робота вчителів фізичного виховання.

До сьогодні у нашій школі тепло згадують вчителів

Станіслава Кириловича Дудніка

Семкова Петра Івановича

Савку Богдана Івановича

Швидько Лідію Кононівну

Паскевича Ігоря Романовича

Одухів Меланію Дмитрівну

Одухів Івана Яковича

Зеленську Майю Юхимівну

Лукачика Володимира Григоровича

Предика Володимира Степановича

Бедзика Ігоря Євгеновича

Традиції своїх попередників продовжують

Поліщук Олександр Валерійович

Предик Сергій Степанович

Загальновідомо, що у школі завжди працювали люди, які не виставляли оцінок у щоденники, але без їхньої самовідданої праці процес виховання неможливий. Ці педагоги для учнів насамперед товариші – однодумці. Це колишні піонер вожаті, завідуючі бібліотекою.

Даниїла Ваврикевич

Степанія Іванівнам Березовська

Ольга Теодорівна Колцун

Олександра Ярославівна Пельо

Ганна Семенівна Кухарик

Ольга Іванівна Коробій

Лідія Мирославівна Бойко

Осипа Матвіївна Бараник

Яцина Андрій Михайлович

Сьогодні щедро діляться своїм талантом із школярами педагог – організатор Голембйовська Олександра Володимирівна, Практичний психолог Предик Марія Михайлівна, вчитель основ християнської етики Олійник Василь Ярославович, вчитель образотворчого мистецтва Бундза Любов Петрівна, вчитель музичного мистецтва Вербовецький Федір Ярославович.

Найважливішим завданням школи на сьогоднішній день є зміцнення матеріальної бази. Гострою проблемою для нас є класні приміщення, яких явно не вистачає. В даний час заняття проводяться в одну зміну. Задіяний кожний «куточок» основного корпусу. Крім цього початкові класи розміщені в аварійному приміщенні, окремо від головного корпусу, де є чотири класи з кількістю 65 школярів. Уроки тракторної справи та технічної праці проходять в задовільно обладнаних приміщеннях теж окремого корпусу.

У 2005 році на базі нашого села була виїзна сесія обласної ради, за участю всіх «перших» осіб області кожної сфери діяльності. Голова обласної ради Миколенко М.А. висловив свою думку, що у зв’язку із урбанізацією населення області у селах залишається все менше дітей, стверджується ситуація щодо укрупнення малочисельних шкіл у більші. Кобиловолоцька школа мала би бути центральною у Буданівській зоні, і діти з дев’ятирічних шкіл могли б вчитися в одинадцятирічці села Кобиловолоки.

Для цього вже дещо робиться, виготовляється проект на добудову основного корпусу, де будуть розміщені початкові класи, майстерня, спортивний та актовий зал, збільшиться кількість кабінетів та навчальних класів. З навколишніх сіл до нашої школи довозяться всі бажаючі учні. Коли у першому семестрі 2007-08 році учні підвозилися при участі «перевізника», то у другому півріччі школа отримала «власного автобуса». Кадрових проблем у нас не існує, працюючі вчителі майже всі місцеві. Викладання предметів ведеться на належному рівні, звертається увага на роботу з обдарованими дітьми, про що свідчать численні призові місця на районних, обласних, а також республіканських олімпіадах. Вже другий рік в школі вивчається дві іноземні мови: німецька та англійська, обговорюється питання про введення факультативу з польської мови.

Проводиться відповідна робота по професійному навчанні. Старшокласники поглиблено вивчають тракторну справу і в 11 класі разом з атестатом отримують права тракториста. Проводиться вивчення легкових автомобілів з отриманням відповідних посвідчень.

Минулого року зроблено перший випуск операторів комп’ютерного набору.(Керівник Голембйовський П.М.) Цю професію старшокласники здобувають завдяки співпраці нашої школи з Буданівським ПТУ.

Освоєння навиків з тракторної справи сприяє утриманні «власного» поля 4 га.

А це і вправлення на сільськогосподарських машинах.

Вирощений врожай частково використовується для обслуговування харчування школярів. За вилучені кошти школа закупляє необхідний інвентар, обладнує кабінети.

В полі зору тримається вдосконалення виховання школярів, в шкільний час це чи не найголовніше завдання педагогічного колективу. В школі діє 11 гуртків та секцій. Особливою популярністю користуються спортивні секції. Спортсмени школи є призерами районних змагань з футболу, настільного тенісу, легкої атлетики; призерами обласних змагань за програмою «Старти надій».(Керівник Поліщук О.В.)

Члени гуртка юних інспекторів руху постійно успішно виступають на районних та обласних змаганнях. (Керівник Кравчук М.М.)

На належному рівні поставлена турисько-краєзнавча робота. Керівником гуртка Предиком С.С. підтримується зв’язок з районним центром туризму.

Школа підтримує тісний зв’язок із районною станцією юних техніків. Моделі наших гуртківців експонувалися на республіканських виставках, за що були відзначені грамотами. (Керівник Кравчук М.М.)

У цьому навчальному році розпочали співпрацю з районним Будинком дитячої творчості. Створено ансамбль сопілкарів. (Керівник Вербовецький Ф.Я.)

На базі школи постійно проводяться обласні та районні семінари. Вчителі та учні готуються плідною працею зустріти ювілей рідної школи.